Хвороби, шкідники та фізіологічні відхилення під час вирощування салатів

Задля підвищення врожайності та поліпшення якості салатної продукції важливе значення має захист посівів від шкідливих організмів. Щорічні фітосанітарні обстеження показують, що для культури салату найпоширенішими і найшкідливішими хворобами є: сіра, біла та прикоренева гнилі, бактеріози, пероноспороз, чорна ніжка; з вірусних — мозаїка, некротичний хлороз. У першій частині статті розповідаємо про деякі з них.

Задля підвищення врожайності та поліпшення якості салатної продукції важливе значення має захист посівів від шкідливих організмів. Результати багаторічного фітопатологічного моніторингу показали, що салат латук уражується одними й тими самими видами патогенів за вирощування як у весняній, так і осінній культурозміні, але в різному ступені. Вирощують салат переважно в культиваційних спорудах із плівковим покриттям, у яких суттєво змінюють гідротермічні умови протягом доби, що негативно впливає на фізіологічний стан і хворобостійкість рослин.

А за вирощування салатів у відкритому ґрунті, порівняно з теплицями, фермер взагалі не може контролювати стресові фактори, які впливають на якість урожаю. Щорічні фітосанітарні обстеження показують, що для культури салату найпоширенішими і найшкідливішими хворобами є: сіра, біла та прикоренева гнилі, бактеріози, пероноспороз, чорна ніжка; з вірусних — мозаїка, некротичний хлороз. Суттєвої шкоди завдають сисні шкідники — попелиці, які не тільки ушкоджують рослини, але є небезпечними переносниками багатьох вірусів. Встановлено, що основними факторами виникнення хвороб є різкі перепади температур та вологості повітря і ґрунту, а також високе інфекційне навантаження за відсутності пропарювання тепличних ґрунтів та недотримання сівозмін у полі.

Персикова попелиця — Myzodes persicae Sulz., багатоїдний вид, який, окрім салату, пошкоджує петрушку, буряки, помідори та солодкий перець. Попелиця на листках утворює великі колонії, висмоктує з них сік, внаслідок чого ріст рослин затримується, листки деформуються. Імаго — розміром 1‒2 мм, безкрилі або крилаті, жовто-зеленого кольору; у крилатих особин голова темно-бура, очі коричневі; вусики розміщені на особливих лобних виростах (бугорках), які добре виражені; сокові трубочки майже циліндричні, хвостик конічний і втричі коротший за трубочки. Крилата самиця на дорсальному боці черевця має центральну склеротизовану пляму чорного кольору. Голова, середньо- і задньогруди чорні, передньогруди жовто-зелені. Вусики чорно-бурі, приблизно дорівнюють довжині тіла або більші. Основний колір черевця жовто-зелений, ніг — жовтий, затемнені тільки лапки, вершини стегон і гомілок. Хвостик жовто-сірий, трубочки сіро-зелені. Зимує персикова попелиця на рослинних рештках в опалювальних приміщеннях, на зеленних культурах і квітах у стадії імаго та личинок. За температури 23...25℃ і відносної вологості повітря 80‒85% розвиток попелиці проходить дуже швидко, і вона дає до 15 поколінь. Плодючість самиць — 20‒80 личинок і залежить, головним чином, від кормової рослини.

Баштанна попелиця — Aphis gossypii Glov. — широкий поліфаг, переносник понад 50 фітопатогенних вірусів, є неповноциклічним видом (розмножується тільки партеногенетично). Пошкоджує всі овочеві культури в закритому ґрунті. Зимують безкрилі незапліднені самиці, іноді й личинки, на рослинах у теплицях, у різних захищених місцях, а також на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків зимово-зелених бур’янів. Протягом року розвивається до 20 поколінь. Заселяє колоніями нижній бік листків, внаслідок висмоктування соку вони жовтіють, зморщуються, скручуються, всихають і відмирають. Дорослі комахи бувають безкрилі та крилаті. Безкрилі самиці з овальним тілом завдовжки 1,2‒2,1 мм, жовто-зелені, світло- або темно-зелені, майже чорного кольору на черевці. Личинки жовті або зелені. У крилатих особин тіло має довжину 1,2‒1,8 мм, голова і груди чорні, черевце жовте або зелене з чорними плямами. Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з'являються крилаті самиці. Термін розвитку одного покоління — 6‒10 днів. На рослинах за короткий термін утворюються численні колонії попелиць різного віку. Сприяють розвитку цього виду відповідні температурні умови та помірна вологість: температура — 23‒25°C та відносна вологість повітря — 80‒85%. Спека понад 30°C пригнічує розвиток попелиці.

Салатна попелиця заселяє листки, стебла, квітки рослин, викликаючи деформацію (скручування), побіління верхніх листків і мозаїчне забарвлення нижніх. У результаті пошкодження ріст рослин затримується, вони стають ослабленими. Імаго — розміром 1,5‒1,8 мм, безкрилі і крилаті, темно- або сіро-зелені. Навесні живуть на чорній смородині, рідше — на аґрусі, а потім перелітають на салат. Також у відкритому ґрунті звертайте увагу на пошкодження салатів листогризучими шкідниками (совки, лугові метелики тощо).

Мокра гниль (слизовий бактеріоз) салату - збудник бактерія Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum (foncs) Waldee. Найбільше проявляється після надмірних поливань зверху на фоні підвищеної температури повітря (> 25℃). Водна плівка, яка покриває поверхневі тканини рослини протягом декількох днів, є сприятливим середовищем для активного інфікування їх бактеріями. Захворювання, перш за все, проявляється на рослинах, які уражені попелицею та іншими хворобами, оскільки інфекція проникає у листя через пошкоджену тканину. На розсаді перші симптоми захворювання проявляються в’яненням рослин і кореневою гниллю, на дорослих рослинах протягом вегетації на верхніх листках утворюються маслянисті плями у вигляді мокрої гнилі чорно-бурого кольору. Слід зазначити, що за епіфітотійного розвитку хвороби в короткий термін може загинути більша частина урожаю.

Сіра гниль - збудник Botritis cinerea Fr., уражує листя, стебла, головки салату протягом усієї вегетації. Процес, як правило, починається з країв нижніх листків, у місцях їхнього дотику до землі. На листках утворюються бурі плями, які покриваються густим, сірим, оксамитовим нальотом конідіального спороношення збудника. З уражених листків інфекція переходить і на стебла, викликаючи їхнє загнивання. Сіра гниль швидко розповсюджується по теплиці, оскільки збудник, який проникає в середину головки, уражує всі листки почергово. За сприятливих для її розвитку умов (температура повітря — 16...18℃, відносна вологість — понад 70%) серед поверхневого міцелію утворюються дрібні, чорні, різної форми склероції гриба. Ураженню рослин сприяє тривала похмура погода, недостатня вентиляція, різкі перепади температур. Основне джерело інфекції — ґрунт і уражені рослинні рештки.