Задля підвищення врожайності та поліпшення якості салатної продукції важливе значення має захист посівів від шкідливих організмів. Результати багаторічного фітопатологічного моніторингу показали, що салат латук уражується одними й тими самими видами патогенів за вирощування як у весняній, так і осінній культурозміні, але в різному ступені. Вирощують салат переважно в культиваційних спорудах із плівковим покриттям, у яких суттєво змінюють гідротермічні умови протягом доби, що негативно впливає на фізіологічний стан і хворобостійкість рослин.
А за вирощування салатів у відкритому ґрунті, порівняно з теплицями, фермер взагалі не може контролювати стресові фактори, які впливають на якість урожаю. Щорічні фітосанітарні обстеження показують, що для культури салату найпоширенішими і найшкідливішими хворобами є: сіра, біла та прикоренева гнилі, бактеріози, пероноспороз, чорна ніжка; з вірусних — мозаїка, некротичний хлороз. Суттєвої шкоди завдають сисні шкідники — попелиці, які не тільки ушкоджують рослини, але є небезпечними переносниками багатьох вірусів. Встановлено, що основними факторами виникнення хвороб є різкі перепади температур та вологості повітря і ґрунту, а також високе інфекційне навантаження за відсутності пропарювання тепличних ґрунтів та недотримання сівозмін у полі.
Персикова попелиця — Myzodes persicae Sulz., багатоїдний вид, який, окрім салату, пошкоджує петрушку, буряки, помідори та солодкий перець. Попелиця на листках утворює великі колонії, висмоктує з них сік, внаслідок чого ріст рослин затримується, листки деформуються. Імаго — розміром 1‒2 мм, безкрилі або крилаті, жовто-зеленого кольору; у крилатих особин голова темно-бура, очі коричневі; вусики розміщені на особливих лобних виростах (бугорках), які добре виражені; сокові трубочки майже циліндричні, хвостик конічний і втричі коротший за трубочки. Крилата самиця на дорсальному боці черевця має центральну склеротизовану пляму чорного кольору. Голова, середньо- і задньогруди чорні, передньогруди жовто-зелені. Вусики чорно-бурі, приблизно дорівнюють довжині тіла або більші. Основний колір черевця жовто-зелений, ніг — жовтий, затемнені тільки лапки, вершини стегон і гомілок. Хвостик жовто-сірий, трубочки сіро-зелені. Зимує персикова попелиця на рослинних рештках в опалювальних приміщеннях, на зеленних культурах і квітах у стадії імаго та личинок. За температури 23...25℃ і відносної вологості повітря 80‒85% розвиток попелиці проходить дуже швидко, і вона дає до 15 поколінь. Плодючість самиць — 20‒80 личинок і залежить, головним чином, від кормової рослини.
Баштанна попелиця — Aphis gossypii Glov. — широкий поліфаг, переносник понад 50 фітопатогенних вірусів, є неповноциклічним видом (розмножується тільки партеногенетично). Пошкоджує всі овочеві культури в закритому ґрунті. Зимують безкрилі незапліднені самиці, іноді й личинки, на рослинах у теплицях, у різних захищених місцях, а також на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків зимово-зелених бур’янів. Протягом року розвивається до 20 поколінь. Заселяє колоніями нижній бік листків, внаслідок висмоктування соку вони жовтіють, зморщуються, скручуються, всихають і відмирають. Дорослі комахи бувають безкрилі та крилаті. Безкрилі самиці з овальним тілом завдовжки 1,2‒2,1 мм, жовто-зелені, світло- або темно-зелені, майже чорного кольору на черевці. Личинки жовті або зелені. У крилатих особин тіло має довжину 1,2‒1,8 мм, голова і груди чорні, черевце жовте або зелене з чорними плямами. Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з'являються крилаті самиці. Термін розвитку одного покоління — 6‒10 днів. На рослинах за короткий термін утворюються численні колонії попелиць різного віку. Сприяють розвитку цього виду відповідні температурні умови та помірна вологість: температура — 23‒25°C та відносна вологість повітря — 80‒85%. Спека понад 30°C пригнічує розвиток попелиці.
Салатна попелиця заселяє листки, стебла, квітки рослин, викликаючи деформацію (скручування), побіління верхніх листків і мозаїчне забарвлення нижніх. У результаті пошкодження ріст рослин затримується, вони стають ослабленими. Імаго — розміром 1,5‒1,8 мм, безкрилі і крилаті, темно- або сіро-зелені. Навесні живуть на чорній смородині, рідше — на аґрусі, а потім перелітають на салат. Також у відкритому ґрунті звертайте увагу на пошкодження салатів листогризучими шкідниками (совки, лугові метелики тощо).
Мокра гниль (слизовий бактеріоз) салату - збудник бактерія Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum (foncs) Waldee. Найбільше проявляється після надмірних поливань зверху на фоні підвищеної температури повітря (> 25℃). Водна плівка, яка покриває поверхневі тканини рослини протягом декількох днів, є сприятливим середовищем для активного інфікування їх бактеріями. Захворювання, перш за все, проявляється на рослинах, які уражені попелицею та іншими хворобами, оскільки інфекція проникає у листя через пошкоджену тканину. На розсаді перші симптоми захворювання проявляються в’яненням рослин і кореневою гниллю, на дорослих рослинах протягом вегетації на верхніх листках утворюються маслянисті плями у вигляді мокрої гнилі чорно-бурого кольору. Слід зазначити, що за епіфітотійного розвитку хвороби в короткий термін може загинути більша частина урожаю.
Сіра гниль - збудник Botritis cinerea Fr., уражує листя, стебла, головки салату протягом усієї вегетації. Процес, як правило, починається з країв нижніх листків, у місцях їхнього дотику до землі. На листках утворюються бурі плями, які покриваються густим, сірим, оксамитовим нальотом конідіального спороношення збудника. З уражених листків інфекція переходить і на стебла, викликаючи їхнє загнивання. Сіра гниль швидко розповсюджується по теплиці, оскільки збудник, який проникає в середину головки, уражує всі листки почергово. За сприятливих для її розвитку умов (температура повітря — 16...18℃, відносна вологість — понад 70%) серед поверхневого міцелію утворюються дрібні, чорні, різної форми склероції гриба. Ураженню рослин сприяє тривала похмура погода, недостатня вентиляція, різкі перепади температур. Основне джерело інфекції — ґрунт і уражені рослинні рештки.
